Лікування гломерулонефриту
Методи лікування гломерулонефриту
1. Діагноз і методика лікування
2. Антибіотики
3. Цитостатики
4. Ускладнення
Гломерулонефрит — серйозне аутоімунне запальне захворювання нирок.
Воно характеризується порушенням роботи судин ниркових клубочків. Клубочки (гломерули) мають у своєму складі безліч капілярних петельок, проходячи через які, кров фільтрується, з неї виділяється рідина (вода) і токсини.
Якщо протягом процесу порушується, то крізь запалені стінки капілярів в сечу потрапляють частинки крові, і, одночасно, нирки не можуть виводити сечу з організму. Вона накопичується в тілі разом з токсичними речовинами (продуктами обмінних процесів організму).
1. Діагноз і методика лікування
Діагноз ставиться тільки після повного обстеження пацієнта. Аналізи можуть дати точну картину захворювання, і дозволяє правильно встановити вид захворювання. Обстежується кров, сеча пацієнта. Додатково лікар призначає обстеження: УЗД нирок, біопсію, ЕКГ, ін.
Після підтвердження діагнозу лікар призначає методику лікування гломерулонефриту залежно від його типу.
Гломерулонефрит має форми:
— Гострий гломерулонефрит;
— Хронічний гломерулонефрит;
— Підгострий гломерулонефрит.
Лікування будь-якої форми гломерулонефриту у дітей і дорослих проводиться тільки в стаціонарі. Лікар виписує пацієнту медикаменти, постільний режим, дієту.
2. Антибіотики
Медикаментозне призначення це антибіотики, які в першу чергу повинні боротися з інфекцією.
Глюкокортикоїди – стероїдні гормони, мають протизапальну дію, впливають на обмін речовин (вуглеводний, білковий, мінеральний, жировий). Ці гормони синтезуються корою надниркових залоз, виробляються в організмі будь-якого здорового людини.
Основним механізмом дії таких препаратів є:
— Перерозподіл запальних та імунних клітин в інші органи, їх напрям змінюється, і, таким чином зменшується запальний процес безпосередньо у вогнищі запалення,
— Придушення дії медіаторів – передавачів (біологічно активних речовин, які передають нервові імпульси організму), що беруть участь в реалізації імунної відповіді організму.
3. Цитостатики
Цитостатики – група протиопухолевых препаратів
Основне їх призначення-це терапія утворення ракових клітин, що застосовуються для лікування аутоімунних захворювань. Вони гальмують поділ клітин, у тому числі клітин імунної системи. Ці препарати застосовують для лікування хронічних форм гломерулонефриту, з високим ризиком розвитку ниркової недостатності.
Одночасне застосування глюкокортикоїдів і цитостатиків (така схема лікування називається багатокомпонентної) є більш ефективним лікуванням порівняно з монокомпонентной. Для кожної конкретної форми захворювання лікар приписує відповідну методику.
Паралельно проводиться антигіпертензивна терапія для зниження і контролю артеріального тиску, призначаються сечогінні засоби, ін.
Пацієнт обов’язково повинен дотримуватися дієти. Для лікування гострого і хронічного гломерулонефриту призначають дієту №7. Призначення дієти сприяє створенню сприятливих умов для функціонування нирок під час запалення.
Вона полягає в обмеженні споживання солі, жирів, білків. Їжа готується без солі. Сіль може видаватися хворому окремо на руки лише на розсуд лікаря, у кількості не більше 5 гр. Дробовий Режим харчування. Продукти підбираються таким чином, щоб підвищити виведення шлаків, недоокислених білків, азотистих сполук з організму, знизити гіпертензію і запальний процес. Використовуються й інші засоби народної медицини після консультації з лікарем.
Обов’язковою умовою для пацієнта є дотримання постільного режиму. Фізичні навантаження обмежені. Лікування хвороби у дітей має свою специфіку.
При сприятливому прогнозі лікування ознаки захворювання, зокрема набряклість, поступово знижується. Через 2 – 3 тижні вони можуть зникнути зовсім, також нормалізується артеріальний тиск. Одужання пацієнта може спостерігатися через 2 -2,5 місяців. Якщо після лікування гострого гломерулонефриту симптоми захворювання проявляються, його слід вважати таким, що перейшов у хронічну форму. Він характеризується тим, що періоди запалення і ремісії чергуються.
У разі якщо діагноз хронічний гломерулонефрит підтверджується, його лікування проводиться тими ж методами, що і при гострій формі захворювання. Хронічний гломерулонефрит активується періодично, особливо в осінньо-весняний період, під час інфекційного захворювання, ін.
4. Ускладнення
Захворювання гломерулонефрит має кілька видів ускладнень:
1.Гостра ниркова недостатність.
2.Серцева недостатність (гостра).
3.Крововилив у мозок.
4.Порушення зору, аж до сліпоти.