Все що потрібно знати про унковертебральном артрозі шийного відділу хребта

Унковертебральный артроз шийного відділу хребта – етіологія, клініка, лікування

Дегенеративне хронічне захворювання, що розвивається в шийному відділі хребта і характеризується частковою деструкцією (руйнуванням) хрящової тканини між окремими хребцями носить назву унковертебральный артроз. Поряд з руйнуванням хряща на поверхні хребців з’являються остеофіти (кісткові вирости, що ростуть назустріч один одному), а також відбувається кальцифікація зв’язок в шийному відділі хребта (що викликає обмеження рухів шиї). Міжхребцевий диск, став менш пружним, випинається в передньо-задньому напрямку і чинить тиск на навколишні тканини. Захворювання проявляється не тільки порушенням рухів у шийному відділі хребетного стовпа, але і різними неврологічними синдромами, які розвиваються через обмеження великих кровоносних судин і нервових стовбурів, що проходять в області шиї.

Причини, що провокують розвиток захворювання (етіологія)

Захворювання може виникати на тлі інших хвороб (природжених і набутих), наприклад, таких як:

  • Вроджена аномалія розвитку шийного відділу хребта
  • Остеопороз
  • Плоскостопість
  • Травми шиї
  • Поліомієліт
  • Вивих головки кульшових кісток
  • Порушення функціонування щитовидної залози.

Посилення навантаження на суглоби призводить до передчасного руйнування хрящової тканини і сприяє розвитку унковертебрального артрозу.

Побічними факторами, що викликають посилення навантаження є:

  • Надмірна вага
  • Гіподинамія (недостатня фізична активність)
  • Великі фізичні навантаження, пов’язані з нерівномірним підйомом важких предметів.

Клінічні прояви унковертебрального артрозу

Першою ознакою хвороби, з’являються вже в початковій стадії, є сильні больові відчуття в області ушкодженого шийного хребця (локальні болі). Больовий напад з’являється періодично, часто провокують появу болю різкі рухи шиєю (нахили чи повороти), або підняття важкого предмета. Може відчуватися скутість рухів в шийному відділі, причому кожен рух супроводжується болем.

Якщо почати лікування захворювання на цій стадії, забути про нього можна приблизно через 10-14 днів. Якщо ж хворобу не лікувати, вона швидко прогресує.

Цікаве по темі:  Алергія на новокаїн - симптоми, лікування і аналоги

Подальше прогресування захворювання призводить до нестабільності шийного відділу хребетного стовпа, вона проявляється тим, що періодично виникають підвивихи в суглобах відростків хребців. Цей період розвитку хвороби характеризується появою сильних тупих болів в області причинного хребця як при русі, так і в стані спокою. Причому, якщо застигнути в одній позі, болі посилюються, тому пацієнт часто змінює положення шиї (це полегшує больовий напад). Больові відчуття можуть проходити самі по собі або після мануальної терапії (при цьому можна почути характерний для цього захворювання клацання суглоба).

При випинанні міжхребцевих дисків досить великих розмірів, у хворого, крім болю і сильного хрускоту в шийному відділі хребта, виявляються неврологічні симптоми, пов’язані зі здавленням кровоносних судин і нервових корінців. До таких проявів відносяться:

  • Хворобливі відчуття в грудній клітці та спині
  • Великі перепади артеріального тиску
  • Сильні головні болі
  • Порушення зору
  • Відчуття хиткості і нестійкості, запаморочення

Методи діагностики захворювання

ActionTeaser.ru - ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¸����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������µ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½ ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������µ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������º����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������»����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¼����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°

Спочатку лікар з’ясовує періодичність виникнення больових відчуттів та їх характер, при огляді виявляється локалізація больових точок в області шиї. Однак основними методами діагностики даного захворювання є рентгенографія та комп’ютерна томографія шийного відділу хребетного стовпа, ангіографія судин і метод магнітно-резонансної томографії (МРТ).

З допомогою цих методів лікар візуально оцінить ступінь пошкодження хрящової тканини, наявність остеофітів, ступінь здавлювання судин, нервових корінців і спинного мозку, а також їх можливі пошкодження.

Методи лікування, що застосовуються при артрозі шийного відділу хребетного стовпа

При виявленні унковертебрального артрозу, необхідно термінове призначення комплексної терапії, так як швидко прогресуюче захворювання може викликати важке порушення чутливості і мозкового кровообігу, що може призвести до інвалідності. Лікування захворювання найчастіше проводиться в домашніх умовах (амбулаторно).

Цікаве по темі:  Червона щітка: лікувальні властивості, протипоказання, застосування (родіола четырехраздельная)

Для початку необхідно купірувати больовий синдром і забезпечити спокій шийного відділу хребта (оскільки гострий період характеризується посиленням болю при русі). Для зниження рухової активності лікар індивідуально підбирає ортопедичний комір, який не тільки обмежує руху, але й виробляє м’яке скелетне витягування хребта. Тривалість і час носіння коміра визначається лікуючим лікарем.

Медикаментозні засоби для зняття больового нападу і спазму м’язів

При артрозі звичайно призначаються нестероїдні протизапальні препарати, такі як німесулід, целекосиб, диклофенак, напроксен. Приймати лікарські препарати можна лише після консультації з лікарем, який підбере препарат і призначить дозування індивідуально. Займатися самолікуванням не варто, оскільки деякі препарати цієї групи, знижуючи усуваючи біль і запалення, можуть негативно впливати на стан хрящової тканини, обтяжуючи розвиток хвороби.

При сильних локальних м’язових спазмах, не проходять самостійно, призначаються міорелаксанти (спеціальні препарати, що знімають м’язовий спазм).

При комплексної медикаментозної терапії, для того щоб поліпшити харчування хрящової тканини і зв’язок шиї, призначаються антиагреганти і препарати поліпшують тканинний мікроциркуляцію, такі як пентосифиллин, актовегін, продектін, курантил.

Поки не відкриті ліки повністю излечивающие артроз, але сучасна фармакологічна промисловість може запропонувати препарати, що уповільнюють деструкції хрящової тканини і приостановливающие розвиток захворювання (хондропротектори). Основні діючі речовини хондропротекторів (хондроїтинсульфатів і глюкозамін) постачають клітин хрящової тканини «матеріал» для відновлення. Прийом цих лікарських засобів сприяє поліпшенню роботи суглобів і знижує больові відчуття.

Фізіотерапевтичні методи лікування

До таких методів фахівці відносять :

  • Вплив синусоїдальними модульованими струмами
  • Електро-і фонофорез з анальгетиками (лідокаїн або новокаїн)
  • Ампліпульстерапію
  • Магнітотерапію

Якщо болі відсутні (в стадії ремісії), показано призначення рефлексотерапії, лікувальної фізкультури і масажу, акупунктури, мануальної терапії.

Необхідно пам’ятати, що прогноз захворювання залежить від того, як швидко після появи перших проявів захворювання було призначено лікування, і наскільки точно пацієнт дотримувався рекомендацій лікуючого лікаря.

Цікаве по темі:  Для чого потрібна транспеликулярная фіксація хребта?

MAXCACHE: 0.42MB/0.00221 sec