Основні причини та ознаки ураження сідничного нерва

Як виявляються ураження сідничного нерва?

Розглядаючи питання про те, де у людини знаходиться сідничний нерв і що він собою представляє, перш за все, слід відзначити, що він є найбільшим в організмі, тягнучись від попереково-крижової зони до ступень обох нижніх кінцівок. Ураження цього нерва на будь-якому з ділянок залежно від ступеня вираженості можуть супроводжуватися больовими відчуттями різної сили: від незначних, які доставляють невеликий дискомфорт, до болісних, порівнянних з агонією.

При відсутності належного лікування, захворювання, прогресуючи, може стати причиною інвалідності.

Що таке ішіас?

Ураження сідничного нерва – явище досить поширене, і, в першу чергу, серед людей старше 40 років. Починається все, як правило, з виникнення незначних больових відчуттів на одній з ділянок нерва. Причиною служать поразки його оболонок. Подібні болі в медицині позначаються з допомогою терміна ішіалгія, яка найчастіше являє собою початкову стадію ішіасу – запалення сідничного нерва. Тоді мова йде вже про поразку не тільки оболонок, але і самого нерва.

Болі виникають у вигляді нападів, починаючись в попереково-крижовому відділі і швидко поширюючись на задню поверхню стегна і сідничний зону. В окремих випадках вони можуть відчуватися одночасно в декількох місцях або навіть по всій довжині сідничного нерва.

На ранніх стадіях захворювання болі з’являються епізодично, даючи про себе знати, в основному, після фізичних навантажень. Надалі спровокувати їх поява може навіть незначне напруження м’язів під час чхання або кашлю. Але коли проблема набирає обертів, інтенсивні болі можуть ставати практично постійними, істотно посилюючись в нічний час. З-за цього у людей з такого роду захворюванням, можуть виникати проблеми зі сном і, як наслідок, поганий емоційний стан і навіть депресія.

Найчастіше больові відчуття локалізуються на одній стороні тіла, а в іншої, здорової, можуть періодично спостерігатися оніміння і поколювання. З-за подібної локалізації болю у людей, які страждають ішіасом, з часом може формуватися характерна хода, з перенесенням ваги на здорову ногу. Однак в окремих, рідко зустрічаються випадках, болі можуть зачіпати відразу обидві кінцівки.

Крім сильних болів можна виділити ще ряд симптомів ішіасу, облік яких вкрай важливий для постановки вірного діагнозу:

• проблеми з рухливістю суглобів нижніх кінцівок;
• різке зростання болю при спробі випрямити ногу і підняти її в такому положенні вгору;
• ослаблення або надмірна вираженість неврологічних рефлексів;
• сухість шкіри;
• рясне потовиділення і т. д.

З плином часу без належного лікування може розвиватися атрофія м’язів нижньої кінцівки і зміна кольору стопи з боку ураження.

Причини розвитку

Серед факторів, які можуть викликати пошкодження сідничного нерва, найбільш значущими є:

• остеохондроз;
• зміщення міжхребцевих дисків;
• перенесені інфекції;
• злоякісні пухлини;
• травми або вроджені патології хребта;
• порушення в роботі ендокринної системи і обміну речовин;
• тривале переохолодження;
• значні фізичні навантаження.

Методи діагностики поразок

Для постановки діагнозу крім звичайного огляду, спрямованого на виявлення типових симптомів ішіасу, використовуються наступні методи:

• загальний аналіз крові та аналіз її біохімічного складу;
• МРТ;
• УЗД області ураження;
• КТ;
• рентген.

При виникненні додаткових симптомів (оніміння кінцівок, підвищення температури, проблем із сечовипусканням і т. д.) може знадобитися консультація вузькопрофільних фахівців, наприклад, ревматолога, судинного хірурга або вертебролога.

Лікування ішіасу

Вибір тієї чи іншої методики лікування в першу чергу визначається причиною виникнення захворювання і загальної картини його протікання. В період загострення, перш за все, необхідно купірувати больовий синдром, для чого призначаються знеболюючі препарати і строгий постільний режим. В цілому лікування ішіасу передбачає наступні етапи:

• Медикаментозна терапія. Включає прийом протизапальних і протинабрякових препаратів, транквілізаторів і вітамінів, а також місцеве застосування мазей і гелів для зняття спазмів і болів.
• Фізіотерапія: прогрівання, електрофорез, компреси та ін.
• Масаж. Застосовується для стимуляції кровообігу, посилення лімфотоку і попередження атрофії м’язів. Масаж як частина лікування можливий лише після первинного полегшення больового синдрому.
• Лікувальна фізкультура і спеціальні заняття в басейні.
• Голкотерапія.

Таким чином, тяжкість самого захворювання, висока ймовірність гострого больового синдрому і серйозних ускладнень роблять своєчасну діагностику і підбір адекватного лікування вкрай важливими для відновлення здоров’я і життєдіяльності хворого.