Холангіт: симптоми і лікування, різновиди, дієта

Холангітом в наш час захворіти може кожен, але мало хто знає, що це досить важке захворювання.

Без належного лікування воно може призвести до тяжких ускладнень у здоров’ї пацієнта, так і до летального результату.

Найчастіше викликається захворюваннями жовчного міхура, такими як жовчнокам’яна хвороба або холецистит.

Коли внаслідок цього починається запальний процес у жовчних протоках печінки, лікарі діагностують ту чи іншу різновид холангіту і призначають лікування.

Причини та різновиди захворювання

Зміст:

  • Причини та різновиди захворювання
  • Симптоми та діагностика недуги
  • Лікування холангіту
  • Дієта при захворюванні

В основному всі різновиди цієї хвороби виникають внаслідок попадання різноманітних бактерій з 12-палої кишки в жовчні протоки.

Ще вони можуть з’явитися як ускладнення при інших захворюваннях – панкреатиті, холециститі, аскаридозі, вірусному гепатиті, лямбліозі.

Хвороба може з’явитися і при пошкодженні стінок жовчних проток після різних операцій, наприклад, видалення жовчного міхура.

Виходячи із симптомів, розрізняють хронічний і гострий холангіт.

За анатомічним змінам тканин внутрішніх органів бувають такі різновиди гострого холангіту:

  • катаральна (відмітні ознаки – набряк слизової оболонки і відлущування клітин епітелію, переповнення кров’ю судин жовчних проток, запальний процес на їх стінках). При сучасному лікуванні прогноз сприятливий, на відміну від наступних різновидів;
  • гнійна (гнійний холангіт характеризується утворенням абсцесів і руйнуванням стінок жовчних проток);
  • дифтерическая (вважається важкою різновидом захворювання. На стінках жовчних ходів утворюється щільно спаяний з ними білувато-сіра плівка, викликана випаданням фібрину як на поверхні, так і в глибоких шарах слизової оболонки);
  • некротична (найважча різновид хвороби. Характеризується повним або частковим відмиранням тканин жовчовивідних органів).
  • Хронічний холангіт діагностується набагато частіше.

    Холангит: симптомы и лечение, разновидности, диета

    Розрізняють наступні різновиди захворювання:

    • латентна;
    • рецидивуюча;
    • септична;
    • абсцедуюча;
    • склерозуючий.

    Склерозуючий холангіт є дуже важкою різновидом хвороби. Він характеризується розростанням і рубцюванням сполучної тканини в стінках жовчних ходів, що є причиною звуження проток і їх деформації.

    За статистикою, це захворювання холангітом найбільш часто зустрічається у чоловіків у віці 25 – 40 років і у жінок більш старшого віку.

    Такий холангіт у дітей зустрічається досить рідко, хоча ризик захворіти все одно присутній. При такій різновиди середня тривалість життя хворого становить 10 – 12 років, незважаючи на лікування.

    Повернення до нормального життя після холангіту можливо тільки внаслідок трансплантації печінки (видалення органу у пацієнта і пересадки йому нового), причому як можна раніше.

    Лікарі виділяють як первинний склерозуючий холангіт, так і вторинний. Вторинний склерозуючий холангіт вченими вивчено дуже добре.

    Цікаве по темі:  Можна годуючій мамі насіння соняшникове, гарбузове, кунжутне?

    Причини його появи – утворення каменів у жовчних шляхах, тромбоз або пошкодження жовчних проток різноманітними токсинами.

    Внаслідок цього порушується відтік жовчі в організмі, після цього діагностується жовтяниця, клітини печінки зазнають незворотних змін і гинуть.

    На відміну від вторинного, вчені досі не можуть зрозуміти, які причини викликають первинний склерозуючий холангіт.

    Висунуто вже безліч різноманітних гіпотез, але жодна з них не підтверджена повністю. Проте всі сходяться на тому, що у розвитку цієї хвороби важливу роль відіграє порушення роботи імунної системи і спадкова схильність.

    Це припущення грунтується на статистиці, згідно з якою первинний склерозуючий холангіт часто спостерігався у декількох членів однієї родини.

    В даний час ще виділений як окреме захворювання аутоімунний холангіт, який раніше вважався одним з варіантів первинного.

    Симптоми та діагностика недуги

    Симптоми, за якими характеризується гострий холангіт, називаються тріада Шарко. Спочатку у хворого різко піднімається температура, іноді до 40 градусів.

    Після цього справа під ребрами починаються сильні болі, які відчуваються і вище і доходять до шиї. Також спостерігаються такі симптоми, як слабкість, інтоксикація, пронос, нудота.

    У завершальній стадії у хворого з’являється жовтяниця.

    Гострий холангіт у дітей зустрічається вкрай рідко, його симптоми схожі з протіканням хвороби у дорослої людини, проте додаються головний біль і почервоніння долонь.

    Хронічний холангіт має наступні симптоми: тупі болі в правому боці, слабість, стомлюваність, розпирання в шлунку. На більш пізній стадії у хворого розвивається жовтяниця.

    Ще можуть спостерігатися і різноманітні ускладнення – сепсис, перитоніт, біліарний цироз печінки, абсцеси печінки.

    Первинний склерозуючий холангіт спочатку тривалий час не має жодних симптомів, його можна визначити виключно завдяки біохімічному аналізу крові (спостерігається зміна активності ферментів).Холангит: симптомы и лечение, разновидности, диета

    Після розвитку рубцювання жовчних шляхів починають проявлятися симптоми, характерні для хронічного холангіту.

    Тільки подальша діагностика може виявити саме цей різновид захворювання.

    Спостерігаючи симптоми, що входять в тріаду Шарко, лікар вже в змозі діагностувати ту чи іншу різновид холангіту та призначити відповідне лікування.

    Для уточнення ув’язнення після первинного огляду проводиться діагностика жовчного міхура і печінки, що включає в себе інструментальні і лабораторні дослідження.

    Це біохімічні аналізи крові на ферменти і вміст білірубіну і калу для можливого виявлення паразитів.

    ActionTeaser.ru - ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¸����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������µ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½ ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������µ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������º����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������»����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¼����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°

    Також проводяться УЗД печінки та жовчного міхура з метою визначити ступінь ураження слизової оболонки і стінок, зондування, комп’ютерна томографія, ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія або черезшкірна чреспеченочная холангіографія (заповнення жовчних проток контрастним матеріалом і їх подальше рентгенівське вивчення).

    Цікаве по темі:  Протрузія міжхребцевих дисків: класифікація та лікування

    На отриманих рентгенограмах структуру органів видно дуже добре, що дозволяє виявити причини захворювання.

    Також можливе проведення біопсії печінки з метою повної оцінки вираженості процесів рубцювання.

    Після діагностування лікарем будь-який з різновидів цієї хвороби для правильного лікування необхідно з’ясувати, чи не є це всього лише супутнім захворюванням.

    Досить часто запальний процес торкається стінки інших органів черевної порожнини – підшлункової залози, печінки, жовчного міхура.

    Лікування холангіту

    Самостійне лікування проводити не можна. Якщо у хворого помічені первинні симптоми, то обов’язково необхідно викликати «Швидку допомогу».

    Чим раніше діагностовано та чи інша різновид холангіту, тим більше шансів на сприятливий результат лікування.

    На більш пізній стадії хвороби у лікарів будуть всі підстави для видалення жовчного міхура або ураженої частини печінки.

    Лікування зобов’язана проводитися виключно у лікарні при постійному спостереженні лікаря. У будь-який момент стан пацієнта може погіршитися настільки, що знадобиться термінова операція.

    Виходячи зі ступеня розвитку запального процесу та різновиди хвороби, лікар призначає тактику лікування (консервативне чи оперативне).

    Холангит: симптомы и лечение, разновидности, диета

    Консервативна тактика передбачає медикаментозне лікування за допомогою різних антибактеріальних засобів, постільного режиму і суворої дієти.

    Вона вибирається тільки при відсутності перешкоди для відтоку жовчі з жовчного міхура. Приміром, консервативне лікування марно, якщо поставлено діагноз «гнійний холангіт».

    Лікар призначає антибіотики, найчастіше це пеніциліни (ампіцилін, уреидопенициллин, ампіцилін з сульбактамом). Прийом препаратів здійснюється протягом як мінімум 10 днів.

    Оскільки при запальному процесі виробляються різноманітні токсини, в процесі лікування для очищення організму рекомендують застосовувати фізіологічний розчин або 5 % розчин глюкози внутрішньовенно.

    Ще призначаються спазмолітики і жовчогінні препарати з метою нормалізації відтоку жовчі з жовчного міхура в 12-палу кишку.

    Під час лікування можливі сильні болі, тому лікар може порекомендувати прийом знеболюючих препаратів.

    Для цього необхідно поставити абсолютно точний діагноз, так як прийом анальгетиків може приховати симптоми інших захворювань (наприклад, ниркових кольок).

    Для лікування легких різновидів холангіту рекомендують теплові та фізіотерапевтичні процедури, лікувальну фізкультуру. Корисним буде і лікування на якому-небудь курорті з мінеральними водами.

    Якщо консервативна тактика не допомагає в одужанні хворого, або ж спостерігається порушення природного відтоку жовчі з жовчного міхура, то призначають оперативне лікування.

    Найкращою на даний момент визнається ендоскопічна методика (лапароскопія). Також можливе проведення порожнинної операції, але порівняно з лапароскопічної вона має безліч недоліків.

    Лапароскопія дозволяє виконати дренування, провести видалення каменів і наростів, прибрати звуження в жовчних протоках при мінімальній крововтраті.

    Цікаве по темі:  Кіста хребта: симптоми і лікування

    Після цієї операції період відновлення помітно скорочується. Однак у випадку ускладнень лапароскопія безсила – потрібне проведення порожнинної операції.

    Якщо ж діагностика покаже склерозуючий холангіт, то бажана операція з пересадки печінки. Лікування аутоімунного холангіту проводиться за допомогою гормональних засобів.

    Дієта при захворюванні

    Як і при будь-якому захворюванні шлунково-кишкового тракту, при кожній різновиди холангіту рекомендують суворе дотримання дієти, інакше лікування не дасть жодних результатів.

    У перші день-два рекомендують повністю відмовитися від їжі. Після того як загострення пройде, можна трохи розширити раціон.

    Дієта при холангіті потрібна для покращення відтоку жовчі у хворого, а також для зниження навантаження печінки. Строго заборонено вживати в їжу жири різного походження.

    Їсти рекомендують невеликими порціями, п’ять-шість разів на день. Перерва між прийомами їжі не повинен бути більше чотирьох годин, у противному випадку може утворитися застою жовчі всередині жовчного міхура.

    Слід повністю виключити з раціону гострі приправи, копченості, здобні вироби, газовані напої, солодощі.

    З метою дезінтоксикації організму рекомендують багато пити, зокрема чай з лимоном, соки, компоти, знежирену кисломолочну продукцію, мінеральну воду без газу.

    Дозволяють включити в дієту різні круп’яні каші, макаронні вироби, овочі, некислі ягоди і фрукти, можна з’їсти одне яйце в день.

    Після лікування та виписки з лікарні можна переходити на звичайне харчування, але робити це потрібно поступово, намагаючись уникати вищеперелічених заборонених продуктів або зводячи їх вживання до мінімуму.

    Холангит: симптомы и лечение, разновидности, диета

    Лікарі радять не допускати застою жовчі, тому, крім дотримання дієти, рекомендують фізичні вправи, зокрема гімнастику або піші прогулянки.

    Будь-яка з різновидів холангіту – дуже серйозна хвороба, ні в якому разі не варто займатися самостійним лікуванням.

    Якщо спостерігаються найменші ознаки захворювання, то необхідно терміново звернутися до лікаря.

    Чим раніше буде надана медична допомога і проведена вся потрібна діагностика, тим більше шансів у хворого на повернення до нормального життя після лікування і навіть після видалення органу.

    Також необхідно постійно стежити за станом своєї травної системи, зокрема жовчного міхура, відвідувати гастроентеролога.

    MAXCACHE: 0.43MB/0.00098 sec