Для чого потрібна транспеликулярная фіксація хребта?

В яких випадках проводиться транспеликулярная фіксація хребта?

Зміст

Транспедикулярну фіксацію хребта – одна з найбільш поширених методик фіксації поперекового відділу хребта, що застосовується при його деформації або дегенеративно-дистрофічних ураженнях. Ця методика дозволяє значно скоротити термін стаціонарного лікування і період непрацездатності, забезпечити більш якісний рівень реабілітації після оперативного втручання. Транспедикулярну фіксацію хребта характеризується високою частотою настання кісткового зрощення.

Конструкція, за допомогою якої проводиться транспедикулярну фіксацію, являє собою комбінацію металевих стрижнів і гвинтів. При фіксації гвинти проводяться в тіла хребців, а між гвинтами проводяться стрижні. Така конструкція блокує будь-які рухи в сегменті хребта між двома гвинтами, тобто стабілізує даний сегмент хребта.

В яких випадках застосовується методика?

Транспедикулярну фіксацію застосовується при:

  • прогресуванні деформації хребта з вираженим больовим синдромом;
  • декомпресії вмісту хребетного каналу;
  • появі неврологічного дефекту на тлі нестабільності хребта і його прогресування, що не піддається консервативному лікуванню;
  • нестабільності хребта у разі спондилолістезу (зміщення хребців);
  • дегенеративно-дистрофічних ураженнях міжхребцевих дисків.

Проведення транспедикулярної фіксації рекомендується хворому, якщо рух у певному сегменті його хребта перевищує 5-7º. Таке надмірне рух викликає защемлення нервових корінців і надає підвищений тиск на міжхребетні суглоби, в результаті чого розвиваються запальні процеси і дегенеративні зміни в області хребта.

Стабілізація хребта може застосовуватися також при захворюваннях хребетного стовпа типу та сколіозу, кіфозу, що проявляються викривленням хребетного стовпа, деформацією хребців, руйнуванням міжхребцевих хрящів.

Етапи транспедикулярної фіксації

До етапів транспедикулярної фіксації хребта відносяться:

1) планування;

2) підготовка до хірургічного втручання;

2) хірургічне втручання і монтаж конструкції;

3) післяопераційна реабілітація.

На етапі планування вибирається найбільш оптимальний варіант установки фіксатора, визначаються оптимальна довжина і діаметр гвинтів, які будуть використані при монтажі конструкції. Вибір варіантів установки конструкції і розмірів гвинтів залежить від індивідуальних особливостей будови поперекового відділу хребта хворого. При плануванні операції слід врахувати анатомічні особливості таким чином, щоб уникнути пошкодження нервових та судинних структур, а також дугоотросчатых суглобів.

Цікаве по темі:  Як правильно приймати Даклатасвир і побічні ефекти від прийому Софосбувира з Даклатасвиром, можна відрізнити підробку

Для зручності і легкості установки конструкції при оперативному лікуванні хворого потрібно розташувати на операційному столі особливим чином: пацієнт вкладається на живіт на спеціальні валики або опори, які виключають тиск на внутрішні органи грудної і черевної порожнин.

При проведенні транспедикулярної фіксації хребет повинен бути або в положенні розгинання, або в нейтральному положенні.

Фіксація хребта в положенні згинання тягне за собою порушення біомеханіки і поява больового синдрому, незважаючи на те, що в іншому фіксація хребта була проведена абсолютно правильно.

ActionTeaser.ru - ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¸����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������µ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½ ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¿����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������µ����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������º����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������»����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������¼����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½������¯����¯�¿�½������¿����¯�¿�½������½����¯�¿�½���¯���¿���½������¯������¿������½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°

Хірургічний доступ до хребта здійснюється в залежності від патології. Гвинти встановлюються з урахуванням анатомічних особливостей за розробленим раніше планом. Підготовка отвори для гвинта проводиться за допомогою спеціального медичного шила. При установці гвинти використовуються анатомічні орієнтири. Виконання фіксації вимагає особливої ретельності, оскільки високий ризик пошкодження судин. Оперативне втручання проходить під рентгенівським контролем.

Зазвичай проводиться фіксація одного або двох хребтових сегментів: встановлюються 4-6 гвинтів. Але в ряді випадку необхідна фіксація всіх поперекових хребців. При фіксації тільки одного відділу потрібно підібрати стрижні необхідного розміру, але при фіксації декількох сегментів завдання ускладнюється: потрібно спочатку створити шаблон (наприклад, з дроту), звивистий точно також як і відділ хребта хворого, що потребує фіксації. Потім підбирається стрижень необхідної довжини, який згинається по шаблону. При остаточної підгонки стрижня в рані використовується спеціальний інструмент. Завершує транспедикулярну фіксацію хребта установка поперечного стабілізатора, необхідного для запобігання бічного зміщення конструкції.

При успішному проведенні транспедикулярної фіксації вертикалізація хворих можлива вже на 2-5 день після оперативного втручання (при цьому необхідно використовувати полегшений корсет).

Після фіксації хребта ліквідується больовий синдром, через деякий час відбувається регрес неврологічних розладів. Протягом місяця пацієнт відновлює свої здібності до самообслуговування, кісткове зрощення відбувається протягом 6-12 місяців.

Цікаве по темі:  Віковий рекорд трансплантації нирки

Недоліки транспедикулярної фіксації

Недоліком цієї методики є велика кількість ускладнень, які можуть розвинутися в результаті помилок на етапі планування, під час самої операції при установці гвинтів і в післяопераційний період. При проведенні оперативного втручання з метою транспедикулярної фіксації можливе пошкодження корінців спинного мозку і самого спинного мозку, пошкодження великих кровоносних судин. В післяопераційному періоді можливе нагноєння рани. До найбільш поширених ускладнень транспедикулярної фіксації, що виникають у віддаленому післяопераційному періоді відносяться переломи металевих стрижнів, за допомогою яких виконана фіксація хребта, і мальпозиция гвинтів (вихід різьбового стержня за межі хребця).

Переломи стрижнів відбуваються в період до 4-5 місяців після операції, що особливо небезпечно, оскільки ще не відбулося відсталу зрощення в пошкодженому хребці. Дестабілізація конструкції, що фіксує хребет, може призвести до розвитку вторинної деформації хребетного стовпа, наростання неврологічних розладів, появи хронічного больового синдрому.

Вирішальну роль у профілактиці ускладнень при транспедикулярної фіксації хребта відіграє досвід хірурга і ретельність планування операції. Для того щоб мінімізувати можливі ускладнення транспедикулярної фіксації людина, котра таке оперативне втручання, зобов’язаний ретельно дотримуватися приписаний йому ортопедичний режим.

Протипоказання

До протипоказань для проведення лікування методом транспедикулярної фіксації відносяться:

  • наявність системних інфекцій та інфекцій, джерело яких знаходиться в області встановлення фіксуючої конструкції;
  • важка форма остеопорозу;
  • ожиріння;
  • гіперчутливість організму до сторонніх тіл;
  • вагітність.

MAXCACHE: 0.4MB/0.00021 sec